100-річчя - таку поважну дату у неділю, 5 жовтня, відсвяткувала Мовченко Марина Дмитрівна, мешканка с.Іршики.

Щоб привітати ювілярку, у гості до неї завітали керуючий справами районної ради Сергій Гречковський разом із заступником голови райдержадміністрації Олегом Борикіним, сільським головою Леонідом Харчуком та представниками громади села.


Важка доля випала на її життєвий шлях. Ювілярка народилася і все життя прожила в с.Іршики. Була свідком Голодомору, учасницею війни.
Подолавши усі негаразди вона знайшла в собі сили жити далі і працювати в місцевому колгоспі  різноробочою. Зараз  проживає з зятем та онуками в с.Іршики.


На адресу ювілярки прозвучали теплі слова, побажання міцного здоров'я, ще довгих років життя в такому ж оптимістичному настрої, також гості вручили Марині Дмитрівні квіти та цінні подарунки від обласної і районної влади.

П'ятнадцять років тому на небозводі української літератури засяяла нова зірочка родом з Поділля – вийшла перша збірка віршів Оксани Радушинської «На крилах мрій».


Ім’я невідомої на той час юної авторки тепер асоціюється з найпрестижнішими літературними українськими і міжнародними конкурсами, зокрема «Коронація слова», преміями Олеся Гончара, Дмитра Луценка «Осіннє золото», «Благовіст», премією Кабінету Міністрів України, Грантом Президента України, орденом княгині Ольги ІІІ ст. Стартувавши, як поетеса, Оксана утвердилася також в якості прозаїка, поете-пісняра, журналіста, стала авторкою 23 книг. Саме з такими творчими, професійними і соціальними здобутками підійшла наша землячка до свого ювілейного року. Отож, приводів для гучних святкувань годі було шукати. Проте навіть творчого вечора, котрий став приводом для написання цього матеріалу, могло не бути. Чому? Далі – розповідь від самої авторки:

«Реалії війнив Українівнесли свої корективи і в життя, і в творчість, визначивши, що є першочерговим на власній шкалі цінностей, а що другорядним. Тому й сумнівалася, чи доцільно організовувати творчий вечір саме тепер, коли далеко не все гаразду нашій державі… Але натеперщиро тішуся, що захід таки відбувся. Разом з волонтерами спільноти "Хмельницький Армія SOS" зібрали трохи коштів для наших вояків на сходікраїни. Разом з друзями-колегами артистами створили тепле дійство на сцені. Разом з чудовими глядачами у залі на півтори години зробилися єдиним цілим, таким-собі Всесвітом поезії-музики-пісні у центрі Хмельницького.


Дякую за гостинність театру ляльок «Дивень», акторам та працівникам театру, головному режисеру заслуженому артисту України Сергію Брижаню за містичну постановкув стилі театру тіней, котра завдала тон усьому заходу.
Хмельницьким і старокостянтинівським артистам: народній артистці України Марії Ясіновській, барду Людмилі Вроді, співачці Наталії Кирилішиній, гурту «2+3»(керівник полковник Євген Блискун), Богдані Ясінській, Артему Ромасюкову. Моїм співавторам Олегу Круторогому та Івану Пустовому.


Приємно, що на моє запрошення відгукнулися друзі з Києва: заслужена артистка України Світлана Мирвода, соліст Оперної Студії при Національній Музичній Академії імені П. І. ЧайковськогоМаркіян Свято, засновники веб-порталу «Жінка-УКРАЇНКА» подружжя Юрія Пероганича і Тетяни Череп-Пероганич.Не обійшлося без традиційної співпраці з моїм колегою-звукорежисером Сергієм Грищуком та 42 Гарнізонним Будинком офіцерів та особисто Сергієм Чеплаковим. І особливі слова подяки моєму співведучому Віктору Шайді за незмінну якісну та дружню співпрацю. Творчий вечір видався камерного формату – без танців, спецефектів, але з великою любов’ю та повагою: до слова, до людей».
 
Що ж до самого заходу, то він відбувся за сприяння управління культури, національностей та релігій ОДА. Привітати авторку з черговим творчим досягненням прибуло немало друзів з поміж освітян, літераторів, студентів, творчих колективів, просто небайдужих містян, котрі поважають громадянську позицію та творчість Оксани Радушинської. Зокрема зверталися не інакше, як «подруга», до винуватиці зустрічі: заступниця голови – керівник апарату ОДА Леся Стебло та начальник управління соціального захисту виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Наталія Шабельник. А зі сцени звучали пісні про життя, про добро, про кохання – ліричні, динамічні, філософські, патріотичні… Також линула поезія – у виконанні авторки і Віктора Шайди. І, хоча кожен із нас, читаючи вірші Оксани, бачить поміж римами і словами якийсь власний зміст, проте особливим сенсом наповнюються оті рядки, коли вони линуть з вуст самої поетеси, оздоблені вдало підібраним музичним супроводом.Отоді розумієш, що то – не слова, а… «душа людини, закодована генетичним символом сонця, сотні разів проштрикнута стрілами болю, і щоразу – відроджена в купелі любові, на якій тримається світ; незримі струни, котрими переплетені між собою усі люди – знайомі чи чужі до пори». Тож нехай звучать слова Оксани Радушинської предивною мелодією про добро, про життя, про кохання, про віру у краще для кожного з нас і для всієї країни!
 

Сергій Грищук
Фото Петра Радушинського